Епітафії — це можливість
увіковічнити усе несказане на довгі роки.

Осиротіла наша хата
Нема тебе, твоїх очей
Ніхто до нас тебе не верне
Хоч ми і плачем кожен день

Спустіться тихо на коліна
І сумно голову склоніть,
Прийдіть до мене на могилу
Із світу звістку принесіть.

Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши з собою і радість і щастя.
Рідненький, пробач же в теперішній час
Забувши про всі негаразди й нещастя.

Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря –
Та не зітруться тії рани,
Що принесла нам смерть твоя

Тебе ніколи не забудем
Стискає душі наші жаль
Радість ти забрав з собою
Залишив нам одну печаль.

Біль серце стискає
Плаче гірко душа,
Більшого горя немає
Як втрати твого життя.

Сон страшний ясні очі закрив
І вуста вже не вимовлять слова
Вірить я не хотів що не стало тебе
Твоєї ласки, тепла та любові.

Хай ангел Господній
Хранить твою душу
Хай царство небесне
Господь тобі дасть.

Як швидко свічка догоріла
А їй ще було не пора
Душа голубкою злетіла
У світлі Божі небеса.

Як прийдете на могилу
Помоліться тут
А де сльози ваші впали
Нехай квіти зацвітуть.

Осінні коси розплелись
І чорнобривці знову в цвіті
Ти в вишиванці, як колись
Постав живим в німім граніті

А дні летять, літа проходять
Нам жаль із серця не виходить,
В житті робили Ви добро,
Молитва й шана Вам за то...

Немає Вас вже і не буде
Стежки травою заросли
Печаль стискає наші груди
Бо Ви навік від нас пішли

Горе наше не зміряти
І сльозами не змити
Ми тебе як живого
Будем вічно любити.

Ось і ВСЕ.

Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.

Біль втрати важка,
Скільки сліз, скільки слів!

Земний шлях короткий,
Пам'ять вічна.

Тобі вічний сон, а нам вічна туга.

Смерть є всьому заспокоєння.

Отче, у руки твої передаю дух мій

Сумуємо, любимо, пам'ятаємо.

Вічна пам'ять про тебе

Вічна пам'ять про тебе в серцях рідних.

Світлий, чистий образ твій завжди з нами

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любити і сумувати.

Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.

В серцях людей залишив слід,
Пам'ять про тебе вічно жива.

Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.

«Поспішайте робити добро!»

Спорожніла без тебе земля.

Cпи з миром і моли Бога за нас.

Тебе, як власне серце,
Не можна забути і замінити.

Як важко підібрати слова,
Щоб ними нашу біль відмірять.
Не можемо в смерть твою повірить,
Ти з нами будеш назавжди.

Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.

Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.

Повернути не можна,
Забути неможливо.

Спи, донечко ріднесенька, спокійно
Ти свій короткий шлях пройшла
Чесно і радісно…

Горе страшне, біль і сум!
Пішла ти з життя на початку дороги.
Шкода, що його неможливо вернуть,
Як жаль, що жила ти недовго…

Я тебе виростила, але не зберегла.

З життя ти пішла так рано,
І в наших серцях залишилась рана,
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.

Пішла Ти, донечко, від нас
В самому розквіті життя,
І в нашій пам’яті навіки
Тобі не буде забуття.

У тузі ми кожну хвилину
Твоє згадуємо світле ім’я,
Спи спокійно, наша люба дитино,
Нехай легкою Тобі буде земля.

Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.

Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
І серцю боляче, і горю немає кінця

Спи спокійно наша люба,
Взята волею судьби
Хай наш сум, безмірна туга
Не тривожать твої сни

Була для нас неначе пташка,
Мов щебетливий соловей,
Без Тебе нам і сумно й тяжко,
І серце плаче ніч і день.

Немає таких слів, щоб виразити весь біль і скорботу душі нашої за тобою, рідненька донечко.

Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.

Вогонь життя нежданно згас
Печаль і смуток серце ранять
Низький уклін тобі, доню, від нас
І вічна пам'ять…

З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…

Чекаємо, синку, ми Тебе щодня.
Що прийдеш Ти до рідного порогу.
Та не приходиш, бо сира земля
Закрила назавжди Тобі дорогу.

Вода твої очі закрила
Зберегти тебе ми не змогли
Спи сном спокійним, наш сину милий
Ти нас за все, за все прости

Вічно буде за тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.

Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.

Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам'ять пам'ятаємо і тужимо.

Ти життя любив, ти поспішав,
Ти багато хотів встигнути,
Але не дано тобі долею було
Себе жаліти …

Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами.

Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.

Спи спокійно, дорогий сину.

Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Забравши наше щастя й радість.

Тихіше, берези, листям не шуміть,
Сина ви мені не будіть!

І серцю боляче, і горю немає кінця.
Чому так рано нас залишив,
Так рано у вічність відійшов?

Пробач! Ще побачимось знову з тобою.

Найдорожчі не вмирають,
Вони лиш поруч з нами не живуть.

Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою,
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.

Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе не має з нами,
І серце мліє від туги

Біль серце стискає, гірко плаче душа.
Більшого горя немає, як втрата, рідненька, твого життя

Матусю рідненька, дружино єдина,
без Тебе сумує вся наша родина.
Без Тебе, кохана, нам завжди тужити,
Тебе не забудем, поки будемо жити.

Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідна, повітрям,
Яким не надихалась ти.

Спорожніла без тебе земля.